Ямакасі. День Незалежності

Ніч за вікном. Третя година.

Темно, бо місяць ховають хмарини.

Хочеться спати. Й їхати хочу!

У нас Ямакасі - проводи ночі!

Ні! То не так! Пояснила не вірно!

Ми рано вранці сонце зустрінем!

А все починалось з анонсу Ямакасі і думки, що варто поїхати знову. Тим паче, що День Незалежності. Тим паче, що ранок. Але для мене виявилось проблемою місце зустрічі, адже Оболонську набережну я не знаю взагалі. Була там лише раз і той раз був декілька років тому.
Спілкуюся із організатором цієї події і домовляємось про зустріч на московському мості близько 5-30 ранку. Чудово!

Ніч для мене виявилась майже безсонною (бо сон уривками по 20-25 хвилин - то зовсім не сон і не відпочинок). Дивлюся на годинник і міркую, що може "ну його!", не поїду.. Та бажання таке бажання. Зібралася, взяла трохи їжі й пляшку води на дорогу. І ось вже їду я й дивуюся, звідки то стільки автомобілів у святковий неробочий ранок. Ще ж тільки 4-та година.
В Биківні всі ті авто кудись зникли. Несподівано й незрозуміло. Навіть думка промайнула: "А чи не Бермудський трикутник тут в нас утворився?". Та ближче до Києва відбулося повернення великої кількості автомобілів на дорогу. Дивно. Навіть дуже. Містика якась.

Тим часом, я їду далі і починаю трохи перейматися, що вчасно на міст приїхати не можу. Аж ось, проїжджаючи під мостом, де ходить швидкісний трамвай на Троєщину (район Києва, якщо хто не в темі), бачу двох... а ні! трьох роллерів! На зустріч не спізнилась! То якраз була десь 5-30. Та місце зустрічі трохи з'їхало. Вирішили не поспішати. Їдемо собі по велодоріжці, розмовляємо.
На мосту зупинились для фото. Та й далі покотили.

А небо ... вже починає розвиднюватись. І поступово навкруги стає все більше і більше видно. То неймовірно! То словами не передати.
Та ми їхали далі, до місця зустрічі. І щойно ми приїхали, з-за горизонту поважно почало сходити сонечко.

Таке враження, ніби хтось на тій частині планети запалює сірник і дуже повільно підіймає його до гори! 

відео

А ще цікаво зустрічати схід біля води. Тоді на воді з'являється ще одне сонечко. І виглядає то просто казково!

Сонечко зійшло, ми поїли смаколиків, які привезли дівчата.

І всі розїхались по своїх справах. Всі, та не всі. Я попросила друга-роллера допомогти мені із пошуком аптеки. Але, на жаль, аптеку, що відчинялась би раніше 8-ої ми так і не знайшли.  Проте, знайшли ми гарбуза.

Думала, що то декоративний. Ан ні!

А придивились краще і .. Ой! Який красень!

Гарбуз ми не рухали. Сфотографували й поїхали далі. Гарна тут місцина.

Друг помчав до метро, а я знову по велодоріжці, потім по дорозі - додому. Та не втрималась на мосту і зробила сонечку ще одне портретне фото!

Дата велопоїздки - 24.08.2018

Відмінного Вам тижня!

Ранкова прогулянка

Прокинутись від жахіття

Час на пригоди. Частина 2

Ось і тиждень пролетів. І я повертаюсь до своєї пригодничої розповіді, що почалась в минулу неділю.
Тож, читаймо далі!

Час на пригоди. Частина 1

Хочете чогось неймовірного й цікавого? Просто змініть звичний маршрут - і весь день перетвориться в одну неперевершену пригоду!

Запізнитись на зустріч із сонцем!

Маєш мрію? Йди за нею!
Роби щось для її здійснення! Нічого сидіти на попі рівно й чекати, що мрія сама по собі реалізується...

Ямакасі!

Відкриваю очі. На годиннику 2-48. Здивовано дивлюся на годинник ще раз. В голові пролітає: "Я не встигаю на 4 ранку... Ааааа..."

Назустріч із сонечком!

Кажуть люди навкруги, що понеділок - день важкий. Думаю, тут все залежить від того, як сприймати.

Встигнути на ролерську!

Артек. Назустріч пригодам

Збиралися ми поїхати у неділю на дачу. Ще в п'ятницю все розпланували, а в неділю...

Я знову тут!

Воу! Як швидко летить час! Швидко й непомітно!
У житті за цей час відбулась незліченна кількість подій цікавих та не дуже.  Подорожей за цей час практично не було, а велосипедом не їздила взагалі. Сумно, та вже як є.

На разі по троху повертаємось в звичну-незвичну течію життя. Звичну - тому що поїздки на велосипеді для мене - як повітря: і допомагають відпочити, і надихають, тому й жити без них важкувато. Хоча це з будь-якими поїздками так. Адже кожна нова подорож - то купа нових вражень, знайомств, цікавинок і несподіваних рішень!
А незвична вона, течія життя, тому що дуже багато змін сталося за цей час і не до кожної із змін можна моментально звикнути.
Ось такі справи.

Формат блогу поки що залишу незмінним: повідомлення будуть виходити так само, як і раніше у недільний вечірній час і будуть висвітлювати мої коротенькі або довготривалі подорожі чи то велом, чи то потягом, чи прогулянковою ходою.

Всім добра, любові та посмішок!