Час на пригоди. Частина 1

Хочете чогось неймовірного й цікавого? Просто змініть звичний маршрут - і весь день перетвориться в одну неперевершену пригоду!
На сьогодні, 18 серпня, в мене було заплановано поїхати на нескладну покатеньку з роллерами, що проходила на борщагівці в славному місті Києві! До місця зустрічі орієнтовно треба було проїхати десь біля 40 кілометрів. Та дорога Бровари - Київ трохи напружувала, бо вдень там багато автомобілів, а хотілось спокою. Тож, я поміркувала і поїхала в протилежний бік. Можна було, звичайно, й через ліс, та навіщо тратити ще більше дорогоцінного часу?

Доїжджаючи до Калинівки, трохи не злетіла з дороги, пропустивши чергову підступну ямку. А перед світлофором водій гарного авто вирішив відчути себе королем дороги й трохи не зачепив мій велосипед, звертаючи в праву смугу, забувши ввімкнути поворотник. Щоправда, після мого обурення він вибачився, блимнувши фарами. Він поїхав прямо, а мені би якось вліво втекти.
Чекаю. Світлофор дає добро для переходу пішоходів через дорогу. Я, звісно, починаю рух, йдучи поряд з велом. І тут ще один водій хотів "проскочити" з крайньої лівої смуги та ще й на червоне. Помітив мене, зупинився майже на переході. "Не виспались вони чи що?" - пронеслось в моїй голові.

Заспокоююсь і продовжую свій рух. Та через декілька кілометрів зупиняюсь, бо щось ніби заважає очам спостерігати за дорогою в дзеркало. Овва! Неочікуваний пасажир! Струсила гусінь, а вона зачепилась за кермо. Бррр!

Звіряюсь із картою і їду до Пухівки, враховуючи, що "десь отам треба звернути вліво". Та чомусь доїжджаю прямо до Десни: чи то навігатор не так показав, чи я не так подивилась.

Гарно тут, та наміру блукати стежками я не маю, тому розвернулася й поїхала шукати поворот на Погреби. Дорожні знаки, якщо й є, то сховані за гілками дерев/кущів, тому рухаюсь за відчуттями і знову промахнулась із поворотом. Вертаюся.

Нарешті, проїхавши повз церкву, звернула, куди треба.
Зупинилась в Погребах на зупинці і до мене підбіг песик. Сказала йому, що немаю для нього ніяких ласощів, і він похмуро пішов своєю дорогою. А я.. через якийсь час згадала, що взяла із собою декілька відбивних. Пробач мені, песику!

"Багатоповерхівки все ближче.. А що вже Київ?" - так думала я, наближаючись до столиці, аж поки через 3-5 кілометрів не побачила табличку "Київ"! Доїхала! Круто! Але ж то був іще не кінець. Тепер мета - доїхати до політеха. По вулиці О.Теліги їхати бажання в мене не з'явилось, бо ж дуже неприємний там підйом, а мені ще й з роллерами поїздити, й додому б вернутись. Отже, вирішую їхати через подол на Глибочицьку.

Вау! Все більше дівчат цікавиться велоспортом. Та я би навряд наважилась їхати по трамвайних коліях навіть при відсутності дороги. Кожному своє.

На цьому сьогоднішня частина розповіді добігає свого завершення. Продовження чекайте наступної неділі.

Дата велопоїздки - 18.08.2018

Гарного настрою і до зустрічі в наступну неділю!