Лісова подорож

Попередня поїздка по лісу надихнула мене і я вирішила ще раз проїхати тим самим маршрутом.

Сонечко вже потихеньку готувалось до заслуженого відпочинку, а я тільки-но виїхала з дому. Світлофор знову не працював, тому обережно перейшла дорогу і опинилась у нашому казковому лісі.

Цього разу вже нікуди не поспішала і розглядала усе навколо. Неймовірні кольори притягували погляд, мов магніти. Жовті, червоні, багряні, деінде коричневі та й зелені листочки прикрашають гілочки дерев. І ти їдеш по цих різнобарвних тунелях і милуєшся тією красою.

Ось помічаєш цікаве поєднання листя та гілочки з ялинки і зупиняєшся, щоб зробити фото. Далі твій погляд зупиняється на неймовірно гарному пейзажі - і ти, недовго думаючи, фотографуєш і його.

Аж ось перед очима виростають дуби. Такі мужні і величні. І їхнім рудим листям устелено всю землю під ними. Але сонце вже сховалося за горизонт - і ти вмикаєш фару на велосипеді, щоб зробити якісне не розмите фото.

Ой! Неочікувана зустріч із спортсменом (а може й ні), що добіг до дубів, розвернувся й побіг у зворотному напрямку. І це майже вночі. Невже не страшно так бігати по лісу одному?

Темно. Продовжувати рух за попереднім маршрутом не наважуюсь, якось мені  моторошно самій у лісі їздити. Тож, знаючи, що десь справа від мене дорога "Калинівка - Бровари", завертаю туди. І розумію, що, мабуть, зробила дурницю. Їхати неможливо через пісок. Якийсь час іду собі ніжками, веду велосипед і прислухаюся, чи далеко ще.

 Аж ось у світлі від велофари з'являється стілець. Певно, для лісовика поставили! Посміхнулася. 

Піску поменшало на дорозі, тому метрів 250-300 я навіть проїхала на велі. Аж раптом переді мною випливла перешкода!

І ні переїхати їх, ні обійти. Якось  мені вдалося по невеличких острівцях бруду перескочити, ведучи велосипед по воді. А далі вже доїхала до траси і додому повернулась без пригод.

Нічний ліс - то таки лячно. Краще їздити там засвітло.

Дата вело-подорожі - 16.10.2017

Всім добра та гарного настрою!