Осіння краса. Частина третя

Ось і прийшов час продовжувати розповідь, що була почта тут і ось тут. Чесно кажучи, я й сама не очікувала, що вона вийде такою не короткою.

Так ось. Ось там за рогом, а потім ще одним .. ну .. і іще одним ... там місце призначення моєї подорожі - дача, де живе моя бабуся. То ж, набираю бабусин номер і повідомляю, що хвилин за 15 буду вже в гостях.

Дорога тут змінюється із ґрунтової на асфальт і знову на ґрунтову. Але їхати то не заважає. Сонечко пригріває і таким неочікувано теплим стає осіннє повітря. 

Побула недовго в гостях. Зворотня дорога не близька, то ж зібралась і поїхала. 

І знову бруд і калюжі. А що мене здивувало, то тут справа є ліс (фото не робила). То прямо на краєчку того лісу стояв повний величезний кошик гарних великих грибів і трохи далі жіночка ще збирала грибочки у подол. Ото гарний врожай, я Вам скажу. Замість грибочків ось фото квіточки із бджілкою.

А далі мене зустрічали неймовірні чи то дерева чи кущі.

Ті відчуття, коли ти їдеш по казковому лісу, дуже важко описати словами. Спробувала передати красу фотографіями. Але ж якщо не був там сам і не відчував усіх тих запахів, не чув усіх тих звуків (тихого шарудіння листячка, скрекотання сороки, цвірінькання коників-стрибунців і т.інше), не бачив усієї тієї краси на власні очі; до того часу ці фото - то лише красиві картинки.

А потім ліс різко змінюється полем. І дорога змійкою біжить вперед серед зелених посівів.

Ой! Несподівана зупинка. Випадково подивилась під колеса і побачила грибочок.

Тепер ще уважніше розглядаю все навколо. І здалеку помічаю чорні плями серед поля.

Під'їжджаю ближче. Ого! Скільки пташок. 

Зупинилась, щоб сфотографувати. І, схоже, налякала. 

То так незвично бачити, як величезна зграя птахів різко зривається з місця і летить кудись. При тому цілеспрямовано й не хаотично, як ніби за командою одного лідера. А за ними і я - їду своїм шляхом.

Ґрунтова дорога змінюється асфальтом і кольоровими тунелями обабіч нього.

Іноді збоку від асфальту можна побачити змійкоподібну дорогу, що веде у черговий кольорово-казковий ліс. 

А там, вдалині, одинокий трактор готує поле до зими.

А ще знаєте чим мені подобаються такі ось вело подорожі по нестандартним маршрутам? Та тому що можна зустріти цікаві зупинки міського або міжміського транспорту.

Поля, поля, поля...

А додому ще майже 40 кілометрів...

Ось така в мене вийшла не коротка вело подорож.

Дата поїздки - 08.09.2017

Гарного настрою Вам і на все добре!