Життя випадкових вражень!: Осіння краса. Частина перша

Якщо прокинешся о п’ятій.

І буде сумно на душі.

Мерщій збирай вело-знаряддя,

І геть із дому поспіши.

До сходу сонця дві години?

Вмикай-но швидше ліхтарі.

В суботню ранню цю годину

Машин ще мало на дворі.

Всі сплять, ти мчиш, немов би вітер,

Пісні муркочеш на ходу.

Твій сум міняється в пів-миті

На радість чисту та просту.

А знаєте як воно буває? Ти все-все сплануєш ввечері, збереш потрібні речі і, навіть, їжа та напої вже в тебе готові. А зранку прокинешся - і бажання кудись їхати, як ніби й не було.

От цього разу в мене саме так і сталось. Та ще й мокрий асфальт за вікном... Але ж я не з тих, хто ось так просто може позбутися своїх бажань через якісь там поганий настрій та недосип. Тому вже за півгодини виходила з велосипедом на вулицю. Промайнула думка: "Ой як холодно! Може додому?"

"Та ні! - махнула рукою собі ж у відповідь. Включила фару і заднє світло, запустила Strav'у - і вперед.

Одразу ж кудись пропав весь сум!

...Субота. Шоста ранку. Темрява навколо, лише іноді можна зустріти одну-дві машини на дорозі. Ніхто не заважає тобі, нікому не заважаєш ти - їхати суцільне задоволення.

Декілька зупинок, щоб підвищити в організмі рівень води - і помічаєш, що небо світлішає з кожною наступною хвилиною. Словами важко описати ті неймовірні відчуття, коли розумієш, що от-от зійде сонце.

Зупиняюсь перед Семиполками: попити компоту і подивитись, чи далеко до потрібного повороту.

Сонце зійшло, але ховається за хмарами, а я .. Я підкоряюсь своїм відчуттям і дивлюсь в зворотньому напрямку. Неймовірно! Так гарно розмальовано дерева понад дорогою.

Гарно-гарно навкруги, але час не стоїть на місці, а разом з ним і я. Ще здалеку помітила оплетений виноградом паркан, але зупинятись не хотілось. Та іноді життя підкидає нам можливості зробити те, що хочеться. Задзвонив мобільний, я зупинилась, поспілкувалась і, звичайно ж, зробила фото виноградного паркану на пам'ять.

Як швидко плине час. Спробую його наздогнати. Рушаймо! Нам потрібно повернути направо.

А по дорозі до Калити бачимо багато цікавого! Ось декілька пейзажних фото. Гарно, еге ж?

А ось і сама Калита.

Асфальт тут нічогенький, скажу я Вам. Та й на перший погляд селище симпатичне. Треба якось поїздити тут буде.

На годиннику ще майже восьма, а торгівля іде повним ходом. Ярмарок - подія цікава, але цього разу замало часу в мене було. Тому краєм ока поглянула й поїхала далі.