Ну ось і пролетів тиждень! То ж повертаємось
до нашої розповіді про прогулянку по Кременчуку. Початок можна прочитати тут, тут і ось тут!
Ось такі тролейбуси ходять в Кременчуці. І
саме на цьому я доїхала до автовокзалу, звідки й пішла до скверу Бабаєва.
Є й фонтан, але його вже підготували до зими, тож
виглядає він не дуже презентабельно. Та місцеві жителі кажуть, що він з
недавнього часу став світломузичним.
А ось вуличні ліхтарики приємним тепло-жовтим світлом відганяють зі скверу темряву ночі. Про це довідалась трохи згодом, адже
поверталась до залізничного вокзалу повз сквер Бабаєва вже по темному.
А між тим доріжка привела мене до цікавої башти з написом
"Nautilus". Неочікувано.
Вже вечоріло, тому зупинятись і шукати в інтернеті, що то
за звір такий, я не стала. І пройшовши практично пару метрів, помітила на стіні
одного із багатоповерхових будинків ось таку картину.
Так-так. Часова стрілка годинника ще тільки-но доповзала
до 17-ої години, а ніч вже вступала в свої права. Якось навіть і людей на
вулицях міста було не багато. Чи то через ніч, чи то через робочі будні. Хто
зна.
На моєму шляху траплялись цікаві будинки. В силу дефіциту
часу сфотографувала лише ті, які чимось зачепили мене. Ось, наприклад, цей.
Його частина виглядає як башта якогось палацу.
А така будівля примушує пригадувати давні-давні часи,
коли ще в містах будували охоронні стіни. Так, звичайно ж, в ті часи мене ще не
було у цьому світі, але в свій час я прочитала багато історичних книжок.
А взагалі це одна із відомих і старовинних будівель, що
була створена саме для банку, і своє призначення з того часу вона не змінила.
Саме за нею у всій своїй красі постає перед нами Площа Перемоги - найбільша площа міста Кременчук.
На скільки я розумію, саме тут і проводять різноманітні заходи на свята -
ярмарки, концерти, розважальні програми.
А ми тим часом проходимо повз площу і опиняємось у
Придніпровському парку. На жаль, на вулиці вже темно і насолодитись красою
паркової зони в мене не вийшло, то ж я просто йшла по доріжці вперед, лише
здогадуючись, що мене чекає там, попереду. А там тихо шаруділа Дніпровською
водою набережна, й десь посередині річки спалахував вогник невеликого маяка.
Звичайно ж, хотілось зробити гарні фото. Але є що є. Адже
темрява і камера телефону - несумісні речі.
Трохи послухала шарудіння води по піску і вирішила, що
час повертатись Тут мене й чекала ось така гарна кована лавочка у вигляді
серця.
Назад йшла вже відомою мені (та й Вам також) дорогою. І
що Ви думаєте? Біля тієї цегляної башти із написом "Наутілус", про
яку згадувала у попередньому дописі, зустріла ось такого здорованя у скафандрі.
А із відчиненої брами виглядало щось цікаве.
Не довго думаючи, я тишком-нишком зайшла всередину
будівлі. Ну не можу пройти повз цікавинки. І ось кого там зустріла і що
побачила.
А ось зайти у двері, чесно кажучи, побоялась. Як
виявилось пізніше, даремно. Та хто ж знав?
Вже повернувшись додому прочитала, що
"Наутілус" - це перший на Україні стімпанк-бар і відкрився він тільки
наприкінці цього літа.
За основу створення бару взяли роман Жюль Верна "20
тисяч льє під водою" і відвідувачам пропонують на підводному човні
здійснити подорож в альтернативну історію розвитку людства.
В "Наутілусі" тісно переплетені романтика і
технічний прогрес XIX століття. Для підтримання відповідної атмосфери в
залах на стелі і стінках бару встановлені кінетичні витвори мистецтва. Всюди мідні елементи, шестерні та інші механізми, котрі до цього ми бачили
хіба що в музеях. Їх усі можна рухати і крутити. Ще тут мешкають фантастичні
риби.
Та й меню "Наутілуса" оформлене у відповідному
стилі, а входять до нього страви європейської кухні, бургери, піца, випивка.
Мені було би цікаво відвідати таке приміщення. А Вам?
На цьому моя розповідь і закінчується, бо після бару
"Наутілус", в який я побоялась зайти, мій шлях проходив у напрямку
зупинки автобусів, що їдуть в Горішні Плавні.
Дата поїздки -
09.11.2017
Гарного
настрою Вам і на все добре!
І знову браво! Дуже захопливо!! Чекаю іще!! ;)
ОтветитьУдалить