Прогулянка по місту Кременчук. Частина 3

З чого починалась моя прогулянка можна почитати тут. А наступна стаття була про прогулянку у парку. 

Ось і вийшла я із Міського саду. Як би не хотілось залишитись там на довший час та потрібно було рухатись далі, адже бажання побачити якомога більше нікуди не зникло.

Вийшла я за ворота цього неймовірного парку та й знову пішла направо. Чому? Та хто зна! Так захотілось. І йшла ось по такій вузенькій вуличці.

Он там, за кольоровими деревами, знаходиться школа.  А з цього боку дороги трапились мені симпатичні графіті.

Так, міркуючи про щось своє, опинилась я на перехресті вулиць Чкалова та Черниша. Що цікаво, - вулиця Черниша названа так на честь заслуженого будівельника України начальника Кременчуцького шляхового ремонтно-будівельного управління. Про це свідчить напис на будинку.

А частина будинку, що знаходиться на вулиці Чкалова виглядає досить специфічно і  ніби повертає нас в далекі радянські часи.

Кущик. Якщо не помиляюсь, в народі цю рослину називають "вовча ягода". Рухати її не стала, але фото зробила. Чимось зачепило мене поєднання "чіткі ягоди" із "розмитими будинками" в одному кадрі. Хоча, на мій погляд, це фото можна було б зробити трішки краще.

Несподівано закінчився тротуар. 

А ось такий гарний виноград тихенько примостився у когось на паркані. Ням-ням!

Дуже цікаво, що у Кременчуці на невеличких перехрестях зазвичай немає ані розмітки, ані світлофорів. Шановні мешканці міста, а як же безпека? 

А є ще ось такі перехрестя, де є "зебра" і світлофор для автомобілів, але чомусь забули поставити і сигнальне світло для пішоходів... Так цікаво...

А потім я на карті міста помітила річку зовсім недалеко від мого місцезнаходження. І пішла в тому напрямку. Просто обожнюю різні водойми і пейзажі з ними і навколо них. І тут мене очікувала несподіванка. 

Гарна річка, правда ж? =) А зветься вона Сухий Кагамлик.

За декілька десятків метрів від місточка, з якого я робила фото Сухого Кагамлика, якщо вірити тій самій карті, русло річки розширювалось, перетворюючись у озеро. Зацікавилась. Але пройти туди не так і легко, як виявилось. Спочатку ідеш вуличками, які різко завершуються глухим кутом.

Далі ледь помітна доріжка виводить тебе на пагорб, з якого видно і саме озеро.

А хтось викопав грибочок та так його й залишив.

Спускаємося з іншого боку пагорба і насолоджуємось болотом, що з'являється перед очима. 

Якби не утворене поряд сміттєзвалище, то було би досить приємно відпочивати біля води, навіть не зважаючи на те, що водойма цілком і повністю заросла очеретом.

Може була можливість вийти іншим шляхом, та вирішила не ризикувати і пішла вже знайомою дорогою.

Почав накрапувати дрібний дощик. Бажання змокнути не було, тому вийшла до місцини, де ходить міський транспорт, дочекалася тролейбуса і поїхала на ньому до автовокзалу, а звід там пішечки пройшлась до ... 

А про це знову ж таки стаття буде дещо згодом! Не сумуйте! Час швиденько пролетить!

Дата поїздки - 09.11.2017

Гарного настрою Вам і на все добре!